Wi-Fi мережа вдома (частина 1)

Якщо ви читаєте цю статтю, то напевно задумувались над тим, що непогано було б зробити в себе вдома бездротову Wi-Fi (IEEE 802.11) мережу, щоб нарешті відчути повноцінну свободу пересування і зручність, яку даруються технічні досягнення. Адже несправедливо, коли і в КПК і в ноутбуці інтегровано Wi-Fi модуль, а використовувати його на повну силу не виходить. Бо, що би там не говорили в різноманітних рекламних проспектах, розібратися з конфігурацією бездротової мережі самостійно, під силу не кожному користувачеві.

На жаль, більшість виробників детально розписують окремі випадки бездротового конекту, а інші - обділяють увагою. Наприклад, найчастіше в інструкціях до КПК описано тільки як підключитися до вже існуючої бездротової мережі. А як цю мережу організувати, яке обладнання придбати, як отримати доступ до ресурсів на інших комп’ютерах і найголовніше - як виходити в інтернет з кишенькового комп’ютера і здійснювати бездротову синхронізацію? Ось ті питання, які справді турбують користувачів портативних пристроїв і на які ми спробуємо дати відповідь.

У першій частині цього практикуму на вас чекають поради з вибору між вбудованим і стороннім Wi-Fi адаптером, згодом, докладні інструкції присвячені налаштуванню з’єднання  і відкриття доступу до файлів на ПК. Далі, крок за кроком, ми підключимо КПК на базі Pocket РС до мережі. В якості піддослідних виступатимуть: HP ipaq h2210  з Wi-Fi адаптером D-Link DCF-660W і Dell Axim X50v з вбудованим Wi-Fi.

Wi-Fi інтегрований чи придбаний?

У вашого КПК є Wi-Fi? Дуже добре! Немає? Не біда!

Wi-Fi адаптерів на ринку просто неймовірна кількість. Хочете адаптер на базі CF карт - будь ласка, вам більше до душі база SD карти - немає проблем! Сьогодні ніщо не може перешкодити вам виходити в інтернет або подорожувати домашньою мережею з вашого кишенькового ПК.

Всі адаптери для КПК загалом мають схожі можливості, та й ціною не сильно відрізняються. Моделі із слотом Compact Flash поширеніші і дешевші, їх виготовляють різні фірми: Pretec, D-Link і далі за списком. Їхня ціна починається з 50 у.о. Моделі з форм-фактором SD любить фірма Sandisk, причому, більшість безпровідних карток цього виробника оснащена додатковою пам’яттю Flash (128/256 Мб). Користь від такого «додатку» безсумнівна, але за це задоволення доведеться заплатити від 80 у.о.

Хочеться дати тільки одну пораду користувачам, які вирішили обзавестись зовнішнім бездротовим адаптером, - заздалегідь переконаєтеся у тому, що у вас немає проблем з сумісністю. Справа в тому, що адаптери, розроблені для старих операційних систем, наприклад, для Windows CE 3.0 можуть не зовсім коректно працювати на свіжіших версіях того ж сімейства ОС, наприклад, популярна зараз Windows Mobile 2003. Тому уважно перегляньте розділ compatibility на упаковці обладнання (найчастіше виробник вказує список підтримуваних операційок). Але і тут будьте готові до каверзи. Багато з тих Wi-Fi адаптерів, які зараз продаються в комп’ютерних салонах, було випущене ще два-три роки тому, і їх прошивки не підтримують «свіжіші» ОС.

Тут варто діяти наступним чином: перед тим як іти купувати омріяний девайс уважно вивчіть документацію та характеристики на сайті виробника. Обов’язково перевірте наявність свіжих прошивок та драйверів. Якщо такі знайшлися, то сміливо купуйте вибраний адаптер, в іншому випадку - дійте на свій страх і ризик. Вірогідність появи проблем приблизно «50% на 50%». Тому, радимо вам, при покупці одразу обговорити можливість повернення такого пристрою, у випадку якщо виявляться проблеми з сумісністю.

До речі, про проблеми з сумісністю можуть свідчити зовсім різні моменти: починаючи від банальної несправності встановленого на КПК програмного забезпечення і проблем з підключенням до бездротової мережі там, де інші кишенькові комп’ютери з аналогічними налаштуваннями без проблем працюють, закінчуючи відсутністю або «недоступністю» пунктів меню, які, згідно з описом, повинні бути присуті в утиліті настройки Wi-Fi. Тому остання порада адресована тим, хто кишеньковим комп’ютером ще не обзавівся - громадяни, не економте, купуйте КПКшки з інтегрованим модулем Wi-Fi (IEEE 802.11) - і жодних проблем з сумісністю у вас ніколи не виникне!

Устаткування для бездротової домашньої мережі

Ну що ж, із залізом для КПК визначилися, тепер переходимо до устаткування для бездротових мереж. Отже, щоб вдома розвернути повноцінну бездротову Wi-Fi мережу нам знадобиться спеціальне устаткування. В першу чергу, точка доступу (вона ж Access Point або стисло AP). Access Point - це той самий пристрій, який дозволить всім вашим комп’ютерам, не з’єднаних одним кабелем, «бачити» один одного.

З цього моменту починається найцікавіше. Здавалося б, що складного - пішов в магазин і купив будь-який з представлених Wi-Fi девайсів, з маркуванням Access Point. Проте варто вам зайнятися електронним шоппінгом, як вас почнуть мучити сумніви - ціни на «центри домашнього Wi-Fi всесвіту» коливаються від 40 до 150 доларів. І це при тому, що, судячи із заявлених характеристик, всі пристрої мають приблизно ідентичні можливості. Що ж вибрати?

Для того, щоб розібратися в цьому бездротовому різноманітті вам слід взяти до уваги кілька моментів, якими виробники точок доступу люблять «дурити» голови покупців. Перший - підтримувані стандарти. У списку стандартів Wi-Fi, що існують на сьогоднішній момент, є всього дві абревіатури:

- IEEE 802.11b - первинна модифікація Wi-Fi зі швидкістю передачі даних до 11 Мбіт/с;

- IEEE 802.11g - остання модифікація з пропускною спроможністю до 54 Мбіт/с, повністю сумісна з IEEE 802.11b.

Зверніть увагу, всі швидкості наведені в Мбіт, тобто в мегабітах в секунду. Якщо перевести це в мегабайти (Мб), ми отримаємо біля 1Мб/с (для 11 Мбіт) і 5 Мб/с (для 54 Мбіт). Обидва значення на практиці абсолютно недосяжні, в кращому разі, точки доступу здатні видати біля половину цієї швидкості. Але повернемося до продавців. Для того, щоб задурити споживачам голови, а точніше в маркетингових цілях, вони вигадали ще декілька різновидів стандарту Wi-Fi:

- IEEE 802.11b+ («Plus» і тому подібне) зі швидкістю передачі даних 22Мбіт/с або 27.5 Мбіт/с;

- IEEE 802.11g+ («Turbo» і тому подібне) з обіцяною швидкістю до 108 або 125 Мбіт/с.

Всі ці псевдошвидкісні показники зазвичай виділяються дуже яскравим кольором і розміщають на упаковці устаткування на найпомітнішому місці. Проте, до реальних показників ці цифри не мають жодного відношення. Точки доступу, які підтримують стандарт IEEE 802.11b+, не кращі і не швидші ніж IEEE 802.11b, апарати стандарту IEEE 802.11g абсолютно не поступаються IEEE 802.11g+. Отже, візьміть цей факт до уваги і НЕ переплачуйте за подібні маркетингові «нововведення».

До речі, я ще не зустрічав КПК з інтегрованим Wi-Fi модулем стандарту IEEE 802.11g, як і не мав справи з окремими КПК-адаптерами аналогічного стандарту. Тут поки володарює 802.11b, а це означає, що великих швидкостей можете не очікувати. Втім, чи настільки вони потрібні? На Інтернет-серфінг пропускної спроможності цілком вистачить, музику онлайн послухати - теж. Але все ж, раджу вам утриматися від покупки бездротового устаткування, що підтримує тільки IEEE 802.11b, можливо зовсім скоро у вас з’явиться ноутбук або другий комп’ютер - зайва пропускна спроможність ніколи не пошкодить.

Другий момент, який слід враховувати вибираючи АР: заявлена дальність роботи бездротових пристроїв - 50 м, 70 м, 100 м і більш - в умовах наших квартир є абсолютно недосяжними. Більш того, 20-30 м від точки доступу - це відстань яку важко подолати навіть ноутбукам з хорошим інтегрованим адаптером Wi-Fi, а від економних кишенькових комп’ютерів варто не очікувати більше ніж 10-15 м далекобійності. Справа в тому, що між дальністю дії бездротової точки і пропускною спроможністю Wi-Fi мережі існує прямий зв’язок. Тобто зі збільшенням відстані до точки доступу остання дуже сильно падає.

І третій факт, яким я хочу вас порадувати, як тестер Wi-Fi устаткування: дорожча АР не завжди має велику дальність роботи. Дуже пристойну залізяку можна придбати досить недорого. З двох АР вартістю, скажімо, 70 у.о. і 100 у.о. дуже часто перший екземпляр виявляється кращим вибором.

Ну, що, чи зможете ви, керуючись наведеними рекомендаціями, зробити правильний вибір? Особисто я б не зміг. Справа в тому, що, дивлячись на АР і вивчаючи її характеристики на папері, абсолютно неможливо передбачити, як вона буде поводити себе в реальних умовах.

За останній рік мені довелося протестувати більше 15 точок доступу різних виробників. З них мені б хотілося порекомендувати читачам всього три, найбільш достойні на мій погляд, бездротові девайси:
- Trendnet Tew-410apbplus
- Asus Wl-300g
- D-Link Dwl-2000ap+
Всі точки підтримують швидкий Wi-Fi (IEEE 802.11g), працюють стабільно, мають велику далекобійність і укомплектовані докладними інструкціями (зокрема, російською мовою).

Що ж маєте трохи часу на вибір і купівлю обладнання, а зовсім скоро з’ясуємо як його налаштовувати

Maximum

Існує 1 wifi точок доступу з таким іменем ..
Read the rest of this entry »