SheevaPlug Marvel - NAS i router для дома

Продолжение. Предыдущие части.
Домашній інтернет від київстар, Львів, Сихів

Домашній сервер і роутер

Через несколько дней дошли руки сделать экономичный нешумящий роутер для дома. SheevaPlug был разобран и осмотрен. После измерения напряжения было обнаружено, что напряжение питания идет скачками и устройство постояно перезагружается. В интернете прочитал, что это типичная проблема plug-in-ов от Марвела - высохли електрлитические кондесаторы иза работы в нетипичном тепловом режиме. Из загашников был витянут компактный 1 амперный пятивольтный юсб блок питания и прикручен к шиваплагу.  Родной блок питания был заброшен в загашник.  К шиваплагу через юсб разветлитель  был навешан фай вай Edimax 7711 Uan, флешка памяти на 8 гиг и вебкамера.  Вешать юсб жесткий диск не рискнул -  надо блок питания помощнее. После сборки и старта сервера на убунту были установлены из репозиториев и сконфигурены - днс(DNS) сервер, DHCP сервер, squid - кешируещий прокси, роутинг через iptables и motion - датчик-сервис слежения и записи движения. Ну и напоследок перепрошил мак(MAC) адрес, поскольку провайдер пришил ppoe к мак адресу на моем ноуте.

Вот работающий сервер с подключенной usb вебкамерой в сборе -

Sheeva plug, router,

PS: Каноничнее был бы GuruPlug, с двумя Ethernet разйомами, eSata и интегрированым Wi-Fi - но я лепил из того, что было. Заказывать и ждать новое устройство не было желания.

PS2: htop на скорости закачивания 1.9 мбайта

htop, xl2pd, squid

Однозначно от squid на скоростях выше 10 мегабит только вред. Придется убрать.

Домашній сервер і роутер

Продовження. Попередня частина тут
Домашній інтернет від київстар, Львів, Сихів

Переїхав з ADSL від укртелекому до нового интернет провайдера Kyivstar з есернетом в квартиру, vpn xl2pts і пакетом 30 мегабіт. В звязку з переїздом до нового провайдера на канал в 30 мегабіт прийшлось оновити конфігурацію мережі. Був Wi-Fi ADSL роутер. Ідея купити ethernet x2lp/ipsec сумісний роутер була відкинута в звязку з слухами, що хардварні роутери мають замалу частоту процесора, щоб витягувати і роздавати 30 мігабіт l2pt/IPSEC. Максимум, на що їх вистачає - 7 мегабіт. Тому на роль роутера було два пристрої - miniATX з двохядерним атомом 1.6 гц на мамці , і Marvel SheevaPlug з армом  1.2 гігарца і 512 мегабайт RAM на борту.

Роутер  був піднятий на miniATX оскільки SheevaPlug витягнутий з шафи не завівся і був покладений назад в шафу до кращих часів. На атомі прийшлось перепрошити MAC адресу і втикнути юсб вай фай Edimax EW- 7711 Uan на роздачу інтернету по WiFi.

Продовження тут

SheevaPlug Marvel - NAS i router для дома

Домашній інтернет від київстар, Львів, Сихів

Півроку підряд мене діставали провайдери інтернету по телефону, пропонуючи гарну швидкість і невелику ціну. Розуміючи, що на встановлення дешевшого  інтернету піде часу(грошей) більше, ніж я встигну зекономити на ньому за пару років я відмовлявся. Та через півроку звінків я здався і на черговий звінок від Київстару погодився. Цікаво було спробувати швидкість в 30 мегабіт, яку вони пропонували в свому пакеті домашнього інтернету- турбо. Був назначенний час встановлення і  - опа, в квартиру проведенний ethernet кабель. Зайшло також двоє хлопців-операторів яким потрібно було підімкнути мій комп і отримати розписку, що все запрацювало. В мене вдома їх очікував невеличкий облом - всі компи мали встановлену убунту, яку вони не дуже  вміли налаштовувати. Після кількох невдалих спроб і роздумувань я нагадав, що в мене з ноутбуком йшла віндовс віста. Пару хвилин - і в мене додатково до мого укртелекому ОГО 2 мегабіта появилось  30 мегабіт турбо пакету домашнього інтернету від Київстару. Хлопці отримали мою розписку і побігли далі, а я сів налаштовувати домашню мережу.

Продовження тут

Домашній сервер і роутер - перша спроба

SheevaPlug Marvel - NAS i router для дома

PS: тест швидкості

Швидкість з сервісу http://ex.ua

швидкість на whatismyip.com

Wi-Fi мережа вдома (частина 2)

Яку мережу будуватимемо?

Мова, безумовно, йде про бездротову мережу. От тільки, залежно від того, якому способу виходу в Інтернет ви надаєте перевагу, ви отримаєте більше або менше проблем з настройками і вибором устаткування. Наприклад, найпростіший спосіб підключення використовує аналог класичного дротового варіанту LAN, коли загальний вихід у WEB здійснюється через один комп’ютер який виконує роль сервера, підключеного до Інтернету. Другий, складніший спосіб підключення, передбачає, що до кабелю вашого Інтернет-провайдера точка доступу приєднана  безпосередньо. Далі ми розглянемо особливості обох варіантів на прикладі точки доступу Asus WL-300g.

Варіант перший: просте підключення

Спосіб підключення через комп’ютер має дві суттєві переваги: просте підключенням і прості налаштування, а також відпадає необхідність оснащувати домашній ПК додатковим бездротовим адаптером. Єдиний недолік цього способу не такий критичний: Інтернет працюватиме тільки тоді, коли буде включений основний домашній комп’ютер.

Дано: домашній ПК, підключений до мережі Інтернет (не важливо яким способом).

Треба: розвернути Wi-Fi мережу.

Буде потрібно: точка доступу і додаткова мережева карта Ethernet для домашнього ПК.

Почнемо. Встановлюємо другу мережеву карту в ПК. Дістаємо бездротову АР і за допомогою мережевого кабелю LAN, що йде в комплекті, підключаємо її до додаткової мережевої карти. Після цього під’єднуємо до АР шнур адаптера живлення, включаємо його в розетку і клацаємо кнопкою «ON» на задній стінці точки доступу. На передній панелі спалахують лампочки: «PWR» - живлення подане, «Air» - безпровідна мережа активна і індикатор «Link» - дротове підключення по Ethernet мережі активне.

Щоб перейти до налаштування точки доступу, необхідно спочатку змінити налаштування вашої мережевої карти. Для цього клікаємо правою кнопкою мишки по іконці «Мережеве оточення» - «Властивості». Перед нами з’являється список доступних мережевих підключень. Натискаємо правою кнопкою миші на другій мережевій карті і вибираємо «Властивості». Перед нами з’являється панель з мережевими настройками.

Вибираємо - «Протокол Інтернету (TCP/IP)» і натискаємо кнопку - «Властивості». З’являється ще одне віконце з настройками. Єдине, що нам належить зробити, - це встановити галочку у вкладці «Використовувати наступну IP-адресу» і вказати мережевій карті IP адресу з тієї ж підмережі, що вказаний в бездротовій точці за замовчуванням. Точний IP точки доступу вказаний в інструкції, на мережевій карті слід ввести аналогічну адресу, що відрізнятиметься тільки останньою цифрою.

У випадку з Asus Wl-300g адреса за замовчуванням встановлена - 192.168.1.1. Тому IP нашої мережевої карти може приймати будь-які значення в діапазоні від 192.168.1.2 до 192.168.1.254. Вводимо, наприклад, 192.168.1.2, маску підмережі обов’язково вказуємо - 255.255.255.0. Налаштування завершено, тиснемо «ОК».
Потім повертаємося у віконце «Мережеві підключення», тиснемо правою кнопкою на іконці, яка відповідає нашій мережевій карті і вибираємо пункт меню, - «Підключити». Через кілька секунд в правому нижньому кутку екрану (системному треї) у нас з’являється повідомлення - «Мережеве підключення встановлено». Тепер саме час переходити до настройок АР.

У дев’яти випадках з десяти, настройки точки Wi-Fi проводяться через WEB інтерфейс. Запускаємо Інтернет-браузер, і в полі адреси вводимо IP точки доступу - 192.168.1.1. Перед вами одразу ж виникає повідомлення з полями «логін» і «пароль». Ці два параметри необхідно для допуску до настройок АР. За замовчуванням встановлено наступні параметри: логін - «admin», пароль - «admin». Їх ми і вводимо.

Далі потрапляємо на сторінку настройки Wl-300g. У першому ж вікні нам пропонують провести швидку настройку точки доступу - Quick Setup. Виберіть цей пункт і виконайте мінімум операцій, необхідних для організації бездротової сітки: введіть ім’я мережі (SSID), включіть шифрування WEP і введіть ключ.

Завершіть налаштування АР наступним чином: через пункти меню, що знаходяться в лівій частині вікна браузера (IP config), встановіть на точці доступу «статичний IP» (Static IP), наприклад, 192.168.1.254, маску підмережі - 255.255.255.0, а порт залиште порожнім. У настройках Wireless варто заборонити автоматичну роздачу IP адрес бездротовим пристроям, тобто вимкніть DHCP сервер: «DHCP - disable». З такими налаштуваннями АР виступатиме тільки як фізичне середовище для доступу бездротових пристроїв до ПК.

Конфігуруючи будь-яку точку доступу слід пам’ятати декілька моментів:
1) Якщо ви довго нічого не змінюєте на сторінці налаштувань, то при черговій зміні конфігурації вас можуть попросити повторно ввести ім’я і пароль.
2) Після завершення настройок на будь-якій із сторінок необхідно натиснути на одну з кнопок: Apply запам’ятовує зміни і дозволяє перейти до наступних настройок, Finish активує всі зміни, які були зроблені до натиснення на цю кнопку і перенавантажує точку доступу. Це дуже важливо, не забудьте, що до перезавантаження (Finish) ваші зміни не набудуть чинності!
3) Після перезавантаження АР, обов’язково поміняйте IP адресу мережевої карти, підключеної до Wi-Fi точки на 192.168.1.1.

Отже, всі налаштування завершено. Останнє, що потрібно зробити, це відкрити на ПК доступ до інтернету для ваших бездротових пристроїв. Ця настройка проводиться дуже легко, стандартними засобами операційної системи Windows XP. Зайдіть у властивості “Мережевого оточення”. На мережевому адаптері, підключеному до інтернету, клацніть правою кнопкою миші, потім виберіть «Властивості» - «Додатково».

У розділі «Загальний доступ до підключення до Інтернету» встановлюємо галочку - «Дозволити іншим користувачам мережі використовувати підключення до інтернету даного комп’ютера» і «Дозволити керування загальним доступом до підключення до Інтернету» (якщо це необхідно). Після цього натискаємо кнопку «Параметри» і вибираємо служби, які працюють в наший мережі (якщо мережа використовуватиметься тільки для виходу в інтернет і обміну файлами, то вибирати нічого не потрібно).

Формально, після таких налаштувань, на мережевій карті, підключеній до Wi-Fi точки, повинні відбутися наступні зміни: автоматично привласниться IP-адрес 192.168.0.1 (ми такий і задали), включаться служби - розподільник DHCP і проксі-сервер DNS. Вам залишиться на всіх бездротових пристроях встановити всі мережеві налаштування на «автоматичне отримання».

На жаль, на практиці, у тому числі і в мене, іноді все працює не так, як очікується. Якщо нічого не виходить, краще залишити введені нами вручну настройки мережевої карти і точки доступу, після чого самостійно додати бездротові пристрої - КПК, ноутбук або інші комп’ютери. Робиться це так.

Зайдіть у властивості бездротового мережевого адаптера - «настройка TCP/IP». Обов’язково вкажіть, що IP адреса у вас «статична» і вручну закріпіть за Wi-Fi девайсам вільні адреси в діапазоні 192.168.0.2 . 192.168.0.254, за винятком адреси АР. Маску підмережі вкажіть: 255.255.255.0, а ось як адреса «шлюзу» і DNS обов’язково вкажіть адресу мережевої карти ПК, до якої підключена АР, тобто - 192.168.0.1. Інакше працювати нічого не буде.

Більш складний (але й більш цікавий) спосіб розгортання домашньої Wi-Fi мережі розглянемо вже зовсім скоро. Залишайтеся з нами!

Wi-Fi мережа вдома (частина 1)

Якщо ви читаєте цю статтю, то напевно задумувались над тим, що непогано було б зробити в себе вдома бездротову Wi-Fi (IEEE 802.11) мережу, щоб нарешті відчути повноцінну свободу пересування і зручність, яку даруються технічні досягнення. Адже несправедливо, коли і в КПК і в ноутбуці інтегровано Wi-Fi модуль, а використовувати його на повну силу не виходить. Бо, що би там не говорили в різноманітних рекламних проспектах, розібратися з конфігурацією бездротової мережі самостійно, під силу не кожному користувачеві.

На жаль, більшість виробників детально розписують окремі випадки бездротового конекту, а інші - обділяють увагою. Наприклад, найчастіше в інструкціях до КПК описано тільки як підключитися до вже існуючої бездротової мережі. А як цю мережу організувати, яке обладнання придбати, як отримати доступ до ресурсів на інших комп’ютерах і найголовніше - як виходити в інтернет з кишенькового комп’ютера і здійснювати бездротову синхронізацію? Ось ті питання, які справді турбують користувачів портативних пристроїв і на які ми спробуємо дати відповідь.

У першій частині цього практикуму на вас чекають поради з вибору між вбудованим і стороннім Wi-Fi адаптером, згодом, докладні інструкції присвячені налаштуванню з’єднання  і відкриття доступу до файлів на ПК. Далі, крок за кроком, ми підключимо КПК на базі Pocket РС до мережі. В якості піддослідних виступатимуть: HP ipaq h2210  з Wi-Fi адаптером D-Link DCF-660W і Dell Axim X50v з вбудованим Wi-Fi.

Wi-Fi інтегрований чи придбаний?

У вашого КПК є Wi-Fi? Дуже добре! Немає? Не біда!

Wi-Fi адаптерів на ринку просто неймовірна кількість. Хочете адаптер на базі CF карт - будь ласка, вам більше до душі база SD карти - немає проблем! Сьогодні ніщо не може перешкодити вам виходити в інтернет або подорожувати домашньою мережею з вашого кишенькового ПК.

Всі адаптери для КПК загалом мають схожі можливості, та й ціною не сильно відрізняються. Моделі із слотом Compact Flash поширеніші і дешевші, їх виготовляють різні фірми: Pretec, D-Link і далі за списком. Їхня ціна починається з 50 у.о. Моделі з форм-фактором SD любить фірма Sandisk, причому, більшість безпровідних карток цього виробника оснащена додатковою пам’яттю Flash (128/256 Мб). Користь від такого «додатку» безсумнівна, але за це задоволення доведеться заплатити від 80 у.о.

Хочеться дати тільки одну пораду користувачам, які вирішили обзавестись зовнішнім бездротовим адаптером, - заздалегідь переконаєтеся у тому, що у вас немає проблем з сумісністю. Справа в тому, що адаптери, розроблені для старих операційних систем, наприклад, для Windows CE 3.0 можуть не зовсім коректно працювати на свіжіших версіях того ж сімейства ОС, наприклад, популярна зараз Windows Mobile 2003. Тому уважно перегляньте розділ compatibility на упаковці обладнання (найчастіше виробник вказує список підтримуваних операційок). Але і тут будьте готові до каверзи. Багато з тих Wi-Fi адаптерів, які зараз продаються в комп’ютерних салонах, було випущене ще два-три роки тому, і їх прошивки не підтримують «свіжіші» ОС.

Тут варто діяти наступним чином: перед тим як іти купувати омріяний девайс уважно вивчіть документацію та характеристики на сайті виробника. Обов’язково перевірте наявність свіжих прошивок та драйверів. Якщо такі знайшлися, то сміливо купуйте вибраний адаптер, в іншому випадку - дійте на свій страх і ризик. Вірогідність появи проблем приблизно «50% на 50%». Тому, радимо вам, при покупці одразу обговорити можливість повернення такого пристрою, у випадку якщо виявляться проблеми з сумісністю.

До речі, про проблеми з сумісністю можуть свідчити зовсім різні моменти: починаючи від банальної несправності встановленого на КПК програмного забезпечення і проблем з підключенням до бездротової мережі там, де інші кишенькові комп’ютери з аналогічними налаштуваннями без проблем працюють, закінчуючи відсутністю або «недоступністю» пунктів меню, які, згідно з описом, повинні бути присуті в утиліті настройки Wi-Fi. Тому остання порада адресована тим, хто кишеньковим комп’ютером ще не обзавівся - громадяни, не економте, купуйте КПКшки з інтегрованим модулем Wi-Fi (IEEE 802.11) - і жодних проблем з сумісністю у вас ніколи не виникне!

Устаткування для бездротової домашньої мережі

Ну що ж, із залізом для КПК визначилися, тепер переходимо до устаткування для бездротових мереж. Отже, щоб вдома розвернути повноцінну бездротову Wi-Fi мережу нам знадобиться спеціальне устаткування. В першу чергу, точка доступу (вона ж Access Point або стисло AP). Access Point - це той самий пристрій, який дозволить всім вашим комп’ютерам, не з’єднаних одним кабелем, «бачити» один одного.

З цього моменту починається найцікавіше. Здавалося б, що складного - пішов в магазин і купив будь-який з представлених Wi-Fi девайсів, з маркуванням Access Point. Проте варто вам зайнятися електронним шоппінгом, як вас почнуть мучити сумніви - ціни на «центри домашнього Wi-Fi всесвіту» коливаються від 40 до 150 доларів. І це при тому, що, судячи із заявлених характеристик, всі пристрої мають приблизно ідентичні можливості. Що ж вибрати?

Для того, щоб розібратися в цьому бездротовому різноманітті вам слід взяти до уваги кілька моментів, якими виробники точок доступу люблять «дурити» голови покупців. Перший - підтримувані стандарти. У списку стандартів Wi-Fi, що існують на сьогоднішній момент, є всього дві абревіатури:

- IEEE 802.11b - первинна модифікація Wi-Fi зі швидкістю передачі даних до 11 Мбіт/с;

- IEEE 802.11g - остання модифікація з пропускною спроможністю до 54 Мбіт/с, повністю сумісна з IEEE 802.11b.

Зверніть увагу, всі швидкості наведені в Мбіт, тобто в мегабітах в секунду. Якщо перевести це в мегабайти (Мб), ми отримаємо біля 1Мб/с (для 11 Мбіт) і 5 Мб/с (для 54 Мбіт). Обидва значення на практиці абсолютно недосяжні, в кращому разі, точки доступу здатні видати біля половину цієї швидкості. Але повернемося до продавців. Для того, щоб задурити споживачам голови, а точніше в маркетингових цілях, вони вигадали ще декілька різновидів стандарту Wi-Fi:

- IEEE 802.11b+ («Plus» і тому подібне) зі швидкістю передачі даних 22Мбіт/с або 27.5 Мбіт/с;

- IEEE 802.11g+ («Turbo» і тому подібне) з обіцяною швидкістю до 108 або 125 Мбіт/с.

Всі ці псевдошвидкісні показники зазвичай виділяються дуже яскравим кольором і розміщають на упаковці устаткування на найпомітнішому місці. Проте, до реальних показників ці цифри не мають жодного відношення. Точки доступу, які підтримують стандарт IEEE 802.11b+, не кращі і не швидші ніж IEEE 802.11b, апарати стандарту IEEE 802.11g абсолютно не поступаються IEEE 802.11g+. Отже, візьміть цей факт до уваги і НЕ переплачуйте за подібні маркетингові «нововведення».

До речі, я ще не зустрічав КПК з інтегрованим Wi-Fi модулем стандарту IEEE 802.11g, як і не мав справи з окремими КПК-адаптерами аналогічного стандарту. Тут поки володарює 802.11b, а це означає, що великих швидкостей можете не очікувати. Втім, чи настільки вони потрібні? На Інтернет-серфінг пропускної спроможності цілком вистачить, музику онлайн послухати - теж. Але все ж, раджу вам утриматися від покупки бездротового устаткування, що підтримує тільки IEEE 802.11b, можливо зовсім скоро у вас з’явиться ноутбук або другий комп’ютер - зайва пропускна спроможність ніколи не пошкодить.

Другий момент, який слід враховувати вибираючи АР: заявлена дальність роботи бездротових пристроїв - 50 м, 70 м, 100 м і більш - в умовах наших квартир є абсолютно недосяжними. Більш того, 20-30 м від точки доступу - це відстань яку важко подолати навіть ноутбукам з хорошим інтегрованим адаптером Wi-Fi, а від економних кишенькових комп’ютерів варто не очікувати більше ніж 10-15 м далекобійності. Справа в тому, що між дальністю дії бездротової точки і пропускною спроможністю Wi-Fi мережі існує прямий зв’язок. Тобто зі збільшенням відстані до точки доступу остання дуже сильно падає.

І третій факт, яким я хочу вас порадувати, як тестер Wi-Fi устаткування: дорожча АР не завжди має велику дальність роботи. Дуже пристойну залізяку можна придбати досить недорого. З двох АР вартістю, скажімо, 70 у.о. і 100 у.о. дуже часто перший екземпляр виявляється кращим вибором.

Ну, що, чи зможете ви, керуючись наведеними рекомендаціями, зробити правильний вибір? Особисто я б не зміг. Справа в тому, що, дивлячись на АР і вивчаючи її характеристики на папері, абсолютно неможливо передбачити, як вона буде поводити себе в реальних умовах.

За останній рік мені довелося протестувати більше 15 точок доступу різних виробників. З них мені б хотілося порекомендувати читачам всього три, найбільш достойні на мій погляд, бездротові девайси:
- Trendnet Tew-410apbplus
- Asus Wl-300g
- D-Link Dwl-2000ap+
Всі точки підтримують швидкий Wi-Fi (IEEE 802.11g), працюють стабільно, мають велику далекобійність і укомплектовані докладними інструкціями (зокрема, російською мовою).

Що ж маєте трохи часу на вибір і купівлю обладнання, а зовсім скоро з’ясуємо як його налаштовувати

Виготовлення спіральної антени для бездротових мереж діапазону 2.4 ГГц

Спіральну антену, яку наприкінці 40-их винайшов Джон Краус (John Kraus, W8JK), можна назвати  найпростішою реалізацією Wi-Fi антени, яку собі можна уявити. Особливо це стосується частот в діапазоні 2-5 ГГц. Ця конструкція саморобної антени дуже проста, практична і при цьому надійна. Ця стаття описує, як самостійно зробити спіральну антену для частот в районі 2.4 ГГц яка може бути використана, наприклад, для високошвидкісних радіочастотних (S5-psk, 1.288 Мбіт/сек), 2.4 Ггц безпродротових мереж і любительських супутникових (Ao40). Розвиток устаткування бездротових мереж дозволяє легко отримати високошвидкісний радіодоступ з використанням стандарту IEEE 802.11b (Wi-Fi).

Короткий  огляд теорії

Спіральна Wi-Fi антена може бути описана як пружина з кількістю витків N з відбивачем. Коло (C) витка складає приблизно довжину хвилі (L), а дистанція (d) між витками складає приблизно 0.25c. Розмір відбивача (R) складає C або L і може мати форму круга або квадрата. Конструкція випромінюючого елементу викликає кругову поляризацію (КП), яка може бути як право-, так і лівобічною (П і Л відповідно), залежно від того, як намотана спіраль. Для того, щоб передати максимум енергії, обидві сторони з’єднання повинні мати однакову спрямованість поляризації, крім випадків, коли використовується пасивний відбивач радіохвиль на шляху передачі сигналу.

Посилення (G) антени щодо ізотропії (dbi) може бути розраховане за наступною формулою:

G = 11.8 + 10 * log {(C/l)^2 * N * d} dbi (1)

Згідно  з висновками Др. Даррела Емерсона (Dr. Darrel Emerson, Aa7fv) з Національної Радіоастрономічної Обсерваторії, результат обчислення за формулою [1], також відомою як формула Крауса (Kraus formula), 4-5 Db надто  оптимістичний. Др. Ріж Крос (Dr. Ray Cross, Wk0o) проаналізував результати дослідження Емерсона в програмі аналізу антен ASAP.

Характеристика  повного опору (імпендансу) (Z) отриманого лінією передачі, емпірично описується формулою:

Z = 140 * (C/l) Ohm                                    (2)ґґ

Реалізація  для частоти 2.43 Ггц (aka S-band, ISM band, 13 cm amateur band)

L = (0.3/2.43) = 0.1234567 m  (12.34 cm)           (3)

Діаметр витка (D) = (l/pi) = 39.3 mm         (4)

Стандартна  каналізаційна пластикова труба  із зовнішнім діаметром 40 мм є ідеальною основою для виготовлення саморобної Wi-Fi антени, до того ж, вона доступна в магазинах “Зроби сам” або у будь-якого сантехніка Спіраль може бути намотана зі стандартного мідного дроту, який застосовується в домашньому господарстві для мережі 220 В змінного струму. Цей дріт має кольорову полівінілхлоридову ізоляцію і мідне осердя діаметром 1.5 мм. Обмотка дротом труби дасть результуючий діаметр D = 42 мм завдяки товщині ізоляції.

D = 42 mm, C = 42*pi = 132 mm (which is 1.07 l)    (5)

d = 0.25c = 0.25*132 = 33 mm                       (6)

Для дистанцій  від 100 м до 2.5 км. в межах прямої видимості, 12 витків (N = 12) цілком достатньо. Отже, довжина труби буде близько 40 см (3.24 l). Обмотайте дріт навколо  труби і приклейте його полівінілхлоридним або будь-яким іншим клеєм, який містить тетрагідрофуран (THF). Це дозволить ущільнити намотування, як це можна побачити на малюнку 1 нижче.

Малюнок 1. Використані матеріали з розмірами.

Опір  Wi-Fi антени:

Z = 140 * (C/l) = 140*{(42*pi)/123.4}= 150 Ом      (7)

вимагає відповідності мережі для використання стандартного 50 Ом UHF/SHF коаксіалу і коннекторів.

Зазвичай  використовується заглушка в 1/4 хвилі  з опором (Zs)

Zs = sqrt(Z1*z2)= sqrt(50*150)= 87 Ом               (8)

Завдяки спіральній конструкції це відповідає 1/4 витка. Проте, з погляду механіки, враховуючи те, що необхідно потурбуватися про водонепроникність, якщо антена буде використовуватись на відкритому повітрі, є більш прийнятні методи досягнення спіралі опору 50 Ом. Першою думкою було емпірично збільшити d для першого і другого витка і досягнути потрібного значення методом проб і помилок, вимірюючи результат за допомогою спрямованого блоку сполучення і генератора сигналу. Після пошуків в Інтернеті ми знайшли спіралі, які узгоджувалися в такий спосіб, але також несподівано знайшли сторінку Джейсона Хеккера (Jason Hecker). Він знайшов елегантне вирішення узгодження, використовуючи мідну лопатку відповідно до ARRL Handbook. Отже всі похвали на адресу - ARRL і Джейсону, для антени були використані його розміри. Чесно кажучи, ця сторінка практично дублюю його сторінку, за винятком того, що спіраль намотана в протилежному напрямку).

Малюнки 2a і 2b. Ідея, розміри і монтаж вирівнювача. Гіпотенуза трикутника повинна бути продовженням дроту.

Тепер необхідно припаяти вирівнювач до спіралі, приклеїти їх і приготуватися до з’єднання з ковпачком, як показано на Мал. 3.

Малюнок 3. Майже закінчена спіральна антена.

Готово! (Мал. 4)

Малюнок 4. Закінчена 12-тивиткова 2.4 ГГц спіральна антена, G = 17.5 dbi або 13.4 dbi (відповідно за Краусом або Емерсоном).

Характеристики  антени були заміряні. Результати - на Мал. 5a і 5b:

Малюнок 5a. Втрати на віддзеркаленні (db) від 2300 до 2500 Мгц

Малюнок 5b. Діаграма Сміта 2300-2500 Мгц

Малюнок 6a. Установка для вимірювання

Малюнок 6b. “Спіральна антена за годину” і аналізатор Rohde & Schwarz

І нарешті, спіральна антена у дії.

Малюнок 7a. Випромінює на мій LAP (Local Access Point

Малюнок 7b. Вигляд знизу

Антена з циліндровим хвилеводом (антена-банка) для діапазону 2.4 ГГц (802.11b/Wi-Fi/WLAN)

Потрібна  недорога напрямлена антена Wi-Fi, яку  можна виготовити за годину? Немає проблем! Зараз ми розкажемо, як зробити її з банки від звичайної консерви.

Вступ

Ми експериментували з хвилеводною Wi-Fi антеною, виготовленою з консервних банок для того, щоб розширити бездротову мережу 802.11b. Все, що потрібно було зробити, - це розмістити в потрібному місці прийомо-передаючий елемент, що складається з короткого шматка мідного дроту, запаяного в центрі N-коннектора.

Одна  з Wi-Fi антен, виготовлена з металевої банки від віскі J&b.

Примітка: Ця антена може застосовуватись тільки для бездротових мереж стандарту 802.11b (Wi-Fi, WLAN) або іншого бездротового устаткування, що працює на частоті 2.4 Ггц. Вона не придатна для FM/AM/SW/LW діапазонів.

Ця антена є розвитком первинної ідеї виготовлення “баночної” антени з упаковки чіпсів Pringle’s. Упаковка від Pringle’s виготовлена  з картону і швидко псується за поганих погодних умов, окрім того, до неї складно прикріпити коннектори. З без-дипольною “Удо-яги” антеною (”Хвилевий канал”) набагато більше клопотів при розрахунках і виготовленні, і перші ж тести показують, що хвилеводні банки працюють краще.

З уроків хвилевої теорії відомо, що хвилеводна, в нашому випадку “баночна”, Wi-Fi антена, повинна мати паралельні стінки з матеріалу з високою провідністю, бажано гладкого, і її кінці повинні бути перпендикулярними до стінок. Для 2.4 ГГц розрахунки показують, що діаметр банки повинен бути від 70 мм і 100 мм. Це не граничні межі, а швидше відправні точки, оскільки посилення зменшується за межами цих розмірів все сильніше і сильніше.

Практика  показала, що міцна конструкція - велика перевага, і наявність пластикової  кришки є обов’язковою умовою для  захисту від негоди. Дивіться додаток  зі списком хороших банок.

ARRL (Amateur Radio Relay League, Ліга радіоаматорів) пишуть, що необхідна довжина хвилеводу  для такої Wi-Fi антени повинна бути як мінімум вдвічі більша довжини хвилі. У javascript калькуляторі або таблиці довжина хвилі позначена як Lg і вона залежить від діаметру банки. Чим менший діаметр, тим більша довжина веденої хвилі. З цього виходить, що більший діаметр банки, тим коротша вона може бути. Інший показник - ширина горловини банки. Чим більша її площа, тим більше енергії вона може перенести, і тим більший рівень переданого і отриманого сигналу.

Конструкція

Всередині банки, в кінці - випромінюючий елемент. Фотографія вимкненої Wi-Fi антени.

Коннектор N-типу, пригвинчений до банки

Спочатку  ми вибрали банку з діаметром 96 мм. Ми вирахували значення 1/4 Lg (чверть довжини хвилі в банці), відміряли цю відстань від дна банки і просвердлили в цьому місці маленький отвір, який потім розсвердлили до розміру, достатнього для встановлення коннектора N-типу. У Великобританії не просто знайти 16 мм свердло, так що ми купили 20мм конусний різець . До центрального контакту коннектора N-типу ми припаяли рівний обрізок мідного дроту довжина якого близько 50 мм, товщина - 1.5 мм. Потім ми акуратно обрізали цей відрізок до обчисленого розміру 1/4Lg . Зачистили краї коннектора N-типу і банки навколо отвору за допомогою скляної шкурки. Коннектор N-типу потім припаяли до банки з чотирьох сторін. Важливо забезпечити хороший електричний контакт між коннектором і банкою. Зараз ми роздобули N-коннектор, який не потрібно припаювати чи пригвинчувати до корпусу, а потрібно тільки прикрутити гайку (придбали на rswww.com деталь 112-0773).

Конусним  різцем можна вирізати 16 мм отвір, якщо спочатку на нього причепити 16 мм шайбу  з N-коннектора. Весь процес займе близько 10 хвилин.

Після кількох років досвіду і вивчення “баночних” Wi-Fi антен, ми дійшли до висновку, що є сенс просвердлити маленький отвір в банці позаду коннетора. В цьому випадку дощ або конденсат легко витечуть з банки. Цей отвір не вплине на характеристики антени.

Монтаж

“Баночна” антена, закріплена на телевізійній антенній щоглі.

Ця Wi-Fi антена має ширину променя близько 30 градусів і її потрібно направляти у бік другої антени, що забезпечує з’єднання. Також має значення поляризація: залежно від того, як розташований випромінюючий елемент, вертикально чи горизонтально, потрібно орієнтувати  антену з іншої сторони. Ми вмонтовували її навколо стандартної 25 мм телевізійної антени використовуючи U-подібну скобу і регульоване кріплення з магазину, який займається продажем телевізорів - це дозволило керувати антеною в обох площинах. Потім ми взяли  відрізок неіржавіючої труби, розклепали його з одного боку, і прикріпили його до банки за допомогою клею та ізоляційної стрічки, також для цього ми використовували кабельні стягування. Обидва способи нам не надто сподобались, тож є ще над чим попрацювати.

Перш  ніж повністю затягнути болти  кріплення, необхідно точно націлити антену і перевірити поляризацію. Тут  знадобитися кабель N-типу, під’єднаний  до PCMCIA (Personal Computer Memory Card International Association) карти в ноутбуці або до бездротової мережевої карти у вашому персональному комп’ютері, і хтось внизу повинен спостерігати за рівнем сигналу. Я взяв з собою на дах ноутбук, але тепер цей вчинок здається мені необачним, адже коштують ноутбуки не дешево. Ідеальним рішенням у цьому випадку є КПК з карткою 802.11b (з виходом на зовнішню антену) і пігтейл..

Примітка: Завжди направляйте саморобну Wi-Fi антену такого типу від себе, і ніколи не заглядайте в антену коли вона працює. Ця рекомендація зумовлена швидше обережністю, ніж реальною небезпекою, але треба враховувати, що людське око дуже погано охолоджується, і є частиною тіла, яка поглинає, але не розсіює, мікрохвильову енергію. В той самий час антена - концентруючий мікрохвильовий пристрій, тож краще перестрахуватися, ніж потім шкодувати.

Wi-Fi антена, підключена до кабелю

Ми збільшили  силу сигналу, націлюючи її спершу за орієнтирами і компасом, а потім  обережно регулювали її вертикальне  і горизонтальне положення до того часу, поки не було досягнене максимальне значення сигнал/шум, або максимальне значення якості з’єднання. Для цього необхідно використовувати відповідне програмне забезпечення. Я використовував Wavemon для Gnu/Linux, але більшість драйверів для бездротових мережевих карт мають свої засоби для перевірки якості з’єднання. Залежно від того, як далеко від антени розташований комп’ютер, можливо знадобляться ще люди з мобільними телефонами, які б повідомляли результати корекцій людині, яка займається налаштуванням антени. Коли  було досягнено максимум сигналу, ми надійно закрутили болти в кріпленні і почали святкувати успішне закінчення роботи.

Вартість

5.50 GBP за коннектор N-типу і банку, плюс маленький обрізок дроту, і крапля припою. В описаному випадку ми заплатили 20 GBP за банку, і отримали пляшку віскі безкоштовно.

Попередження

Не зважаючи на те, що антена працює справді дуже добре, ніхто не одягав лабораторний халат і не робив дуже розумних тестів цієї “саморобки”, тому, конструктори даного устаткування не рекомендують робити чогось такого, чого ви не бачили в даній інструкції. В тому числі, підключати дане устаткування до устаткування інших виробників.

Перевірка дальності

Наша  перша хвилеводна Wi-Fi антена 96 мм в діаметрі, з довжиною більше 3/4 Lg була зроблена з футляру від пляшки джину

До антени ми приєднали стандартний телевізійний 75 Ом коннектор (а не правильний N). Використаний тоді пігтейл був зроблений шляхом видалення дроту від антен3и Buffalo Extended Range Antenna і приєднанням до нього 75 Ом-ного коннектора. Ми розуміємо, що поєднання 50 Ом коаксиального кабелю і 75 Ом коннекторів - це не найкраще узгодження опорів  і що це призводить до втрати потужності, але під час тестування, в Португалії, це було все, що ми змогли роздобути, і ми були захоплені.

Порівняння  було зроблено з урахуванням вбудованої антени PCMCIA картки Buffalo 802.11b. Ми використовували Wavemon (програма для вимірювання параметрів безпровідної мережі) на ноутбуці зі встановленим Gnu/Linux, щоб заміряти силу прийнятого сигналу, шум і співвідношення сигнал/шум.

Результати

Наша  перша банка, включно з втратами в кабелі, показала покращення сили сигналу в районі від +4 до +5 Дб (децибелл), отримане поліпшення співвідношення сигнал/шум  склало +10 дб.

За даними таблиць ми оцінили втрати у використовуваному кабелі в 1.5 дб.

Ця саморобна Wi-Fi антена дозволила нам підтримувати 11-мегабітне з’єднання на відстані 200 метрів від антени Buffalo Airstation Extended Range Antenna. Ми не віддалялися достатньо далеко за лінією прямої видимості. Ми були вражені покращенням у вимірах, з урахуванням використання телевізійних коннекторів з супермаркету (які мали невідповідний хвилевий опір).

Перший  гірський тест

Врешті-решт ми перейнялись тим, щоб отримати декілька 50 Ом коннекторів N-типу. На жаль, на складі жодного магазину не виявилось пар коннекторів, які б узгоджувалися між собою, тому в нас не було іншого вибору, як взяти і трохи модифікувати BNC коннектори. Ми настільки захопились цією ідеєю, що жодні труднощі нас не хвилювали..

Єдиний  кабель, який ми змогли знайти, був RG58/U, який дає досить високу втрату сигналу.

Ми під’єднали “баночну” Wi-Fi антену з банки від джину до точки доступу Buffalo Airstation за допомогою 10 метрів кабелю, і направили антену з вікна у напрямку пагорба.

Аян пішов  на вершину пагорба зі своїм ноутбуком, на якому був запущений Wavemon під Gnu/Linux, і з “баночною” антеною, яка була виготовлена з банки від собачого корму, приєднана до бездротової мережевої карти двома метрами кабелю. На вершині було встановлено дві великі багатосекторні антени оператора стільникового зв’язку, які транслюють сигнал в діапазоні близько 800 Мгц, як нам здається. Аян розташувався приблизно на 50 метрів нижче ніж вони (поволі підсмажуючи свій мозок!).

В нас  була чиста (вища за дерева) лінія прямої видимості вниз до долини завдовжки 2200 метрів від точки до точки, заміряна по військовій карті.

Результати

Ми досягли  швидкості з’єднання 2 Mbps, із запасом  від 7 до 8 Дб, хоча, якщо говорити чесно, ми очікували більшого результату. Але найважливішим було те, що антена працює.

Вивчивши  специфікацію кабелю, ми виявили, що він  не розрахований на роботу з такими високими частотами, як 2.4 Ггц, найвища  частота в специфікації була 1000 Мгц, на якій кабель давав найбільше ослаблення, 0.79 дб/метр. Це означало, що використовуючи кабель великої довжини, виготовлений з невідповідного коаксиалу, ми позбавили себе від 9 до 10 Дб. Це було хорошою новиною. Для наступного гірського випробування ми використали відповідний кабел, що ймовірно дозволяє зробити з’єднання на відстані до 5 км. Антена, яку ви могли бачити вище, дала поліпшення на 16-17 Дб порівняно з вбудованою в бездротову мережеву карту Buffalo антеною. Нам вдалося, результати нас дуже порадували.

Зараз ми чекаємо, коли у нас з’явиться  трохи вільного часу і ми знайдемо достатньо вільного простору, щоб провести додаткові тести. Будемо намагатися отримати з’єднання на відстані 10 км. між антенами.

Додаток

Список  відповідних банок

- Slimfast Double Chocolate - Англія - з пластиковою  кришкою

- The Simpsons Double choc cookies - Англія - з пластиковою кришкою

- Douwe Egberts ground coffee - Англія - з пластиковою кришкою

- Baby milk formula - Англія - з пластиковою кришкою

- Furness Ginger Biscuits - Корнуел і Англія

- Golden Jubilee Beer, Robert Cain Brewery - Англія

- Nestle Coffee Mate 500g - Англія - з пластиковою кришкою

- J&b Rare whiskey tin - Португалія

- Larios Gin - Іспанія

- Тримач  унітазного йоршика з неіржавіючої  сталі з B&Q - дуже мило (спасибі  Роберту Кюррею (Robert Currey))

- Будь-яка  велика банка від собачого корму, якщо ви не змогли знайти чогось більш відповідного!

Деякі фарбники в пластикових кришках  послаблюють сигнал, тому спробуйте  протестувати антену без кришки і  заміряти рівень сигналу. Якщо з кришкою  сигнал слабшає, використовуйте антену без неї.

Довідкові дані і посилання

- http://www.saunalahti.fi/elepal/antenna2.html - теорія хвилеводних антен

- http://www.qsl.net/n9zia/wireless/pics/tincanant.jpg - це нас надихнуло на початку

- Купа  бібліотечних книг по хвилевій  теорії, список яких ми не склали перед тим, як повернути їх в бібліотеку.

- D - внутрішній  діаметр банки
- Lo - довжина  хвилі у відкритому повітрі,  рівна 0.122 метра
- Lc - нижня  межа згасання, Мгц
- Lu - верхня  межа згасання, Мгц
- Lg - довжина  хвилі в хвилеводі (у нашому випадку - в банці)

Lc = 1.706d
Lu = 1.306d
Lg = 1 / (sqr_rt{(1/lo)2 - (1/lc) 2})

Для використання з адаптерами стандарту 802.11b ідеальні наступні параметри:
- Нижня  межа загасання повинна бути  менше 2400 Мгц
- Верхня  межа загасання повинна бути більше 2480 Мгц

Схема “баночної” антени (cantenna)

Таблиця. Залежність довжини хвилі і частоти від діаметру

Оригінал  статті знаходиться за адресою http://flakey.info/antenna/waveguide/

Чвертьхвильова всенаправлена антена “павук” для діапазону 2.4 Ггц (802.11b/Wi-Fi/WLAN)

Всенаправлена (omnidirectional) Wi-Fi антена, яку ще називають  “павуком”, зроблена на основі простої схеми зі старої книги. Після масштабування розмірів під задану частоту, вона була сконструйована для того, щоб поліпшити ефективність рухомої 802.11b (Wi-Fi) мережі і зменшити її вартість. Прототип чудово працює дотепер, хоч з моменту його виготовлення пройшло вже три роки. Ця стаття пояснює деталі конструкції.

1. Вступ

Для виготовлення саморобної всенаправленої Wi-Fi антени використовується коннектор N-типу під гвинтове кріплення і декілька коротких відрізків товстого мідного дроту, запаяних в кутових отворах коннектора. Випромінюючий елемент (дріт, припаяний в центрі, або провідник) має довжину 32 мм, що дорівнює чверті довжини хвилі, так само як і противаги, припаяні на кутах коннектора. Кожна противага укорочена до потрібної довжини і зігнута вниз на 30 градусів по відношенню до лінії горизонту для відповідності хвилевого опору 50 Ом.

2. Конструкція

Ескіз конструкції Wi-Fi антени

2.1 Тіло  Wi-Fi антени «павук» - коннектор N-типу

Коннектор N-типу придбали в R.S. за 2.93 фунти (номер компоненту 112-2139). На корпусі вказано: Telegartner (ймовірно виробник) Type: N-flanschbuchse J01021h1082 Tel +49 (0) 7157/125-0 Fax -120

2.2 Дріт

Прототипи були зроблені з використанням тоншого  дроту (жили з 16-амперного дроту для домашньої проводки), але така Wi-Fi антена була дуже крихка для використання в реальних умовах. В результаті, ми прийшли до використання товстішого і жорсткішого дроту з сітки для огорожі, який би поміщався в отворах N-коннектора. Його можна було зігнути тільки двома плоскогубцями, а це означає, що під час використання він не прогнеться навіть під вагою великого птаха, якщо той всядеться на саморобну Wi-Fi антену.

2.3 Спаювання

Запаяти дріт в центральному гнізді під паяння було просто, тому що його спершу залудили. Чого не скажеш про паяння в отворах для кріплення гвинтами. Простір навколо цих отворів потрібно спершу добре зачистити від захисного покриття наждачним папером, потім залудити зачищені контактні поверхні, і лише після цього припаювати дріт, при цьому потрібно, щоб сам коннектор був добре прогрітий. Це означає, що під час паяння коннектор стає дуже гарячим (тому потурбуйтесь про те, щоб коннектор був надійно закріплений, наприклад утримувався круглогубцями), на щастя діелектрик (ізолюючий пластик) не розплавився, як це траплялося з дешевшими коннекторами. Якість спаювання було перевірено розгойдуванням деталей після охолодження. Я одержав багато листів від людей, які зробили Wi-Fi антену цієї конструкції і отримали добрі результати. Деякі саморобні антени виглядають значно краще, ніж прототип який ви могли бачити вище. Після того, як я зробив першу Wi-Fi антену такої конструкції, я купив 90 Вт паяльник, і це набагато спростило процес паяння. Саме тому я рекомендую використовувати паяльник потужністю 80 Вт або більше.

2.4 Ізоляція

Центральний провідник ізольований за допомогою  пластикової ізоляції, знятої з дроту  такого ж діаметру. Спочатку ми не змогли натягнути її повністю на випромінювач до самого діелектрика (цей проміжок видно на фотографії на початку статті). З того часу термоусадочна ізоляція стала дуже доступною і популярною, набагато простіше використовувати саме її для того, щоб ізолювати випромінюючий елемент Wi-Fi антени. Акуратно відрізайте ізоляцію під прямим кутом, оскільки у разі нерівного зрізу після нагрівання вона може розколотися, і ця тріщина буде з часом збільшуватись.

3. Хвилевий  опір

Ця Wi-Fi -антена повинна мати хвилевий опір 50 Ом. Мені писали люди, які використовували цей дизайн з противагами, які були відігнуті під кутом 45 градусів, і така конструкція саморобної антени давала кращий результат в досягненні опору в 50 Ом. Якщо опір неправильний, це може призвести до пошкодження підсилювача або 802.11 карт, до якої підключена антена. Оригінальний прототип (з 30-тиградусними противагами) продовжує працювати в активному вжитку вже півтора років. Хоча, дивлячись на фотографії, один з прототипів міг мати і всі 45 градусів, і обидва дотепер працюють без нарікань. Я підправив одну Wi-Fi антену “на око” в польових умовах, після пошкодження спричинених її використання в інтернет-рікші, і вона працює, як раніше. Я перевірив кут на цій антені значно пізніше. В ідеалі, антену найкраще складати використовуючи прилад для вимірювання КСВ (Коефіцієнту Стоячої Хвилі) після виготовлення.

4. Захист  від негоди

Поки  що не виникало необхідності захищати цю антену від негоди. Для тимчасового  встановлення на відкритому повітрі  достатньо закрити з’єднання між N-коннекторами за допомогою силіконового герметика, термоусадочної ізоляції тощо, щоб уникнути проникнення вологи і намокання кабелю. Для постійної установки добре використовувати пластиковий харчовий контейнер (спершу потрібно переконатися, що він підходить для використання в мікрохвилівках, бо в інших випадках він може погіршувати силу сигналу).

5. Монтаж

Коли  ми використовували цю Wi-Fi антену, досить було накрутити її на кабель і надійно закріпити його; таку установку дозволяє наприклад коаксіальний кабель URM67 який має товщину 10 мм і не згинається. Антена настільки міцна і легка одночасно, що схоже кабель є адекватним кріплення сам по собі.

6. Вартість

Що я  можу сказати? Всього на всього 2.93 GBP, якщо припустити, що шматок дроту ви запросто знайдете в брухті (або в огорожі неподалік) і вам не потрібно платити за спайку.

7. Продуктивність

З досвіду  використання Wi-Fi антени в різних ситуаціях і оточеннях, можу припустити підсилення близько 3Дб поліпшення вбудованої антени Buffalo PCMCIA карти, з рівним круговим покриттям (включно з втрати в пігтейлі, 6-7 метрах кабелю URM67 і коннекторах). На відкритій місцевості, коли використовувались дві такі антени, під’єднані до 802.11b PCMCIA карти через кабелі і пігтейли, ми могли давати 11 Мб/с з’єднання на відстані 400-500 метрів в межах прямої видимості. На жаль, я не маю доступу до калібрувального устаткування для налаштування і часу, щоб зробити добре документовані точні вимірювання. Якщо у вас є така можливість, будь ласка, повідомте результати!

7.1. Приклади  польового використання

- Solar and Pedal powered Internet “cafe” and community network at the Big Green Gathering - 2002

- Radio webcasting from the Big Chill - 2002

- Internet enabled pedal rickshaw - 2003

8. Попередження

Не зважаючи на те, що Wi-Fi антена працює справді дуже добре, ніхто не одягав лабораторний халат і не робив дуже розумних тестів цієї “саморобки”. Тому ми рекомендуємо не робити чого-небудь, чого ви не бачили в наших рекомендаціях. В тому числі, підключати устаткування інших виробників до нашого устаткування. Ну і, звісно ж, цигарка на першій фотографії показана виключно для масштабу. Навіть не намагайтесь її закурити.

9. Довідкові  дані і посилання

- Antennas for VHF and UHF - I.d.poole - Babani Publishing - ISBN 0-85934-246-8

Автор: Dave Gough (spacepleb@psand.net)

Переклад: Осадчий я.А., drug123 (webmaster@wifiantenna.org.ua)

Оригінал: http://flakey.info/antenna/omni/quarter/

Helix Power: Розповідь про створення 10 км лінка на основі спіральних антен

Андрій  Кунаков (akunakov@rambler.ru) прислав розповідь  про свій досвід створення Wi-Fi з’єднання  на відстані 10 кілометрів з використанням  самостійно виготовлених спіральних (helix) антен. З його люб’язного дозволу ми публікуємо даний матеріал

Як це було.

Потрібно  було створити лінк між двома пунктами. Лінк планували використовувати  для телеметрії, а конкретно для  передачі даних з віддаленої сейсмостанції  в центр. Ширина каналу всього 19.6 Кбіт для телеметрії, і мінімум 1 мегабіт для зчитування даних за запитом. Після аналізу різноманітного заліза, вибрали D-link: по-перше в магазинах можна його легко знайти, по-друге немає проблем із сервісним обслуговуванням.

Придбали  два D-Link Dwl-3200ap Manageable Access Point за ціною $197 за штуку. Крім інших достоїнств, ця точка доступу підтримує стандарт живлення через Ethernet кабель 802.3af Power over Ethernet (POE), що дозволяє суттєво зменшити втрати сигналу за рахунок короткого високочастотного коаксіального кабелю.

Після цього постало питання пасивної частини. На жаль, “рідні” антени від D-Link дуже дорогі: 21 дБ антена коштує $260. Довелося поритися в інтернеті - найбільше сподобалась конструкція спіральної антени.

Використані матеріали

Розрахунки і виготовлення

Антена була розрахована за допомогою калькулятора. Після цього антену було зібрано за одним з описів, аналог якого можна прочитати на цьому сайті.

За розрахунками, підсилення цієї саморобної Wi-Fi антени за ідеальних умов, має бути на рівні 19.6 дБ, але різні джерела то підтверджують цю інформацію, то заперечують.

На першу антену було витрачено 15 днів, каменем спотикання стало питання: як прикріпити трубу до заглушки, а заглушку до відбивача, при цьому зберігаючи геометрію витка з хвилевим трансформатором (трикутником з фольги)? На відміну від опису Wi-Fi антен такого типу, знайдених в інтернеті, я не використовував на відбивачі роз’єм N-типу, а просто припаяв центральну жилу кабелю до хвилевого трансформатора, що дало мінус два роз’єми, а значить менші втрати на роз’ємах в цілому. На другу антену було витрачено всього один день.

Антени в процесі складання

В якості термоконтейнер було використано дві пластикові посудини для мікрохвилівки. Туди і помістили DWL-3200. Антена і точка доступу були разом закріплені на щоглі.

Антена укріплена на щоглі разом з точкою доступу в термоконтейнері.

Встановлення

І нарешті встановлення антен: видимість між двома пунктами не зовсім пряма, заважають будинки і дерева, відстань 10 км. Фотографії внизу показують точки і напрямки встановлення Wi-Fi антен.

Першу саморобну Wi-Fi антену було встановлено на щоглі заввишки 7 метрів на даху двоповерхової будівлі. Другу - на 23-метровій щоглі.

Як це не дивно, антени запрацювали відразу. Було зроблено декілька тестових спроб встановити зв’язок на різних відстанях - 1000 метрів, 2,4 км., 4 км., 10 км. У всіх випадках зв’язок було встановлено.

На жаль, не фіксував рівні сигналу\шуму, але суб’єктивні параметри говорять про 10-18 % якості сигналу, з’єднання працює на швидкості 2 мегабіти.

От і все, зараз робимо дві 24-виткові антени з товстішим дротом обмотки.

Настройки Wi-Fi вдома

Шановні читачі, хотілося б із самого початку відзначити, що даний матеріал не розглядає всі випадки організації роботи через Wi-Fi, а є лише описом одного конкретного варіанту (того, що у автора будинку). Насправді, варіантів може бути багато, і в кожному окремому випадку є свої нюанси і підводні камені.

Отже, ми розкажемо про те як, як щасливі власники стаціонарного комп’ютера, ноутбука і КПК, можуть створити вдома мережу між цими пристроями і забезпечити доступ до Інтернету таким чином, щоб ніхто ні від кого не залежав. Тобто, щоб для роботи Інтернету не потрібна була наявність того чи іншого іншого включеного пристрою.

Сам Інтернет підключений через ADSL канал одного з провайдерів кабельного телебачення.
Звичайно, можна було б купити бездротову точку доступу і радіти життю, але проблема в тому, що на домашній ПК немає мережевих карт Wi-Fi, та й апаратура від провайдера працює тільки через мережевий кабель (LAN). Отже, вихід в даній ситуації залишався один: купити ADSL-модем-роутер. Звучить грізно, нічого не скажеш, але давайте розберемося.

Отже, цей ящик з антеною не тільки замінює стандартний ADSL-модем, а ще й розподіляє сигнал на декілька пристроїв. Тобто це саме те, що нам треба. Ми придбали модем-роутер фірми DLINK (DSL 604), оскільки він підтримує не тільки роздачу сигналу по LAN (мережевий кабель), але ще й по Wi-Fi. Окрім цього, в нього є дуже важлива особливість: він працює з устаткуванням для кабельного телебачення (а це вміють далеко не всі).

Отже, передбачувана схема підключення така:

Як видно, головним у нас став саме цей модем-роутер. У чому його головний плюс? У живленні! Він має незалежне живлення від мережі 220В (а не від USB комп’ютера, наприклад), тобто він працює сам по собі, комп’ютери самі по собі.

На задній стінці роутера є 4 порти LAN, Wi-Fi антена і звичайний телефонний роз’єм для ADSL лінії. В принципі, якщо ви використовуєте доступ через VPN (тобто через мережевий кабель), то цей варіант підключення для вас також підходить, якщо залишилися вільні LAN-порти =)

У даному матеріалі ми детально не розглядатимемо настройки самого роутера, бо вони різні для кожного окремого випадку підключення. З особливостей нашого варіанту варто відзначити, що всім комп’ютерам довелося виставляти IP-адресу вручну. У чому незручність? Ну, якщо до вас прийдуть гості з технікою, яке підтримує Wi-Fi, і захочуть використати вашу мережу, то їм спочатку доведеться трохи подлубатися в настройках. А якщо включити автоматичну роздачу IP, то все без проблем.

Настройки самого підключення до Інтернету (логін/пароль та інше) зберігаються в самому модемі, тобто для роботи вам потрібно просто підключитися до нього і відразу з’явиться з’єднання.

Отже, всі дроти з’єднали, настройки на модемі зробили, пора подивитися що вийшло. Нагадаємо, що кожному комп’ютеру необхідно привласнити свою IP-адресу (локальну, а не ту, яка з’являється у вас в Інернеті).

Робиться це в настройках з’єднання. Червоним виділена та адреса, яка повинна відрізнятися на кожному пристрої (остання цифра).

З домашніми комп’ютерами все просто. LAN-кабели підключити до модему і вперед: відкриваємо браузер і починаємо серфити просторами Інтернету.

З підключенням по Wi-Fi все трохи складніше.  Настроюючи модем-роутер, можна ввести назву мережі, можна задати ключ, необхідний для доступу, і можна зробити списки, які пристрої допускатимуться до мережі (можна обмежити по MAC-адресу, IP-адресу і так далі). Ми обмежилися лише введенням ключа (WEP-шифрування), щоб не годувати сусідів безкоштовним Інтернетом (а то люблять вони халяву, хоча знаєте, самі не без гріха
Отже, на ноутбуці все досить просто. Включаємо Wi-Fi і проводимо пошук доступних мереж.

Потім, коли знайшли свою, натискаємо «Підключитися» і з’являється вікно із запитом ключа.

Ну а після введення правильного ключа, з’являється з’єднання.

Не забудьте привласнити комп’ютеру свою власну IP-адрес.

Тепер ви підключені до Інтернету. Але це не все! Тепер ви можете переглядати вміст тек інших комп’ютерів через “Мережеве оточення” (за умови, що до них є доступ, звичайно). Тобто у вас тепер є повноцінна локальна мережа. В даному випадку, з’єднувальною ланкою між комп’ютерами служить якраз наш модем-роутер. В багатьох мабуть одразу виникло запитання, а чому на скріншоті швидкість «всього» 54Мбит/с? Тому що режим роботи Wi-Fi 802.11b/g має саме таку максимальну швидкість. Про улюблені 100Мбіт/с краще просто забути.

Ну а що з КПК? До речі, в даному матеріалі ми розглядатимемо роботу на прикладі кишенькового комп’ютера HP rx1950. Для настройки з’єднання ми використовували вбудовану утиліту iPAQ Wireless, яка покликана допомогти користувачам в цій нелегкій справі.

У ній ми просто включаємо сам модуль Wi-Fi і відбувається пошук доступних мереж.

Коли потрібна мережа виявлена, то нам пропонують вибрати режим роботи з мережею. Для того, щоб отримати доступ до з’єднання, треба вибрати режим «Інтернет», ну а потів вам запропонують ввести ключ.

В принципі, даних настройок вистачить для підключення в безкоштовному хот-споті, де IP-адреса видається автоматично, але оскільки у нас все по-іншому, то для роботи Інтернету доведеться зробити настройки в розділі «Мережеві карти». Схожим ми вже займалися на домашньому ПК.

Входимо в настройки мережевих карт і вибираємо ту, поряд з якою написане Wi-Fi (або WLAN).

Все, тепер ми готові серфити простори Інтернету.

А як же отримати доступ до локальних ресурсів? Тут вже знадобиться сторонній софт, наприклад, Resco Explorer. Ця програма окрім виконання функцій «Провідника» ще й відмінно бачить мережеві ресурси.

Як ця можливість може виявитися корисною? Ну, можна лежачи на дивані, дивитися фільми з комп’ютера, слухати музику, та й взагалі робити з ним все що завгодно.

Сподіваємося, що даний матеріал виявився корисним для вас, і дозволив хоч трохи більше довідатися про можливості Wi-Fi.

Власники ноутбуків – небажані гості в українських та американських кафе

«З ноутбуком вхід суворо заборонено!», - можливо, зовсім скоро такий напис прикрасить двері багатьох кав’ярень. Адже, кілька останніх років багато кафе, ресторанів і закладів швидкого харчування намагалися привернути увагу відвідувачів, надаючи їм безкоштовний доступ до Wi-Fi і, навіть, забезпечуючи розетками. Але сьогодні така тактика вже не вигідна. За словами менеджерів кафе, відвідувачі можуть просидіти декілька годин за столиком, замовивши лише одну чашку кави за кілька доларів. А найзухваліші навіть приносять з собою бутерброди!

Справа в тому, що через кризу, власники ноутбуків більше не готові купувати їжу за Інтернет-канал. За кордоном, різноманітні заклади почали обмежувати години безкоштовного доступу до Інтернету. Так, в кафе Naidre’s, можна скористатися Wi-Fi в будні з 11 до 14 години, а у вихідні - з 10 до 15. Cocoa Bar в Нью-Йорку відключає Інтернет-канали тільки ввечері в п’ятницю. Інші заклади планують ввести жорсткіші правила. Але є і ті, хто поки не обмежує власників лептопів. Наприклад, одна з найбільших мереж кав’ярень Starbucks навпаки розширює онлайн-канали для своїх відвідувачів. Українські заклади також почали практикувати подібне: деякі вимикають Wi-Fi ввечері, інші - тільки під час спортивних заходів або в кавовий прайм-тайм.

Список знайдених WiFi точок

All networks by name
Read the rest of this entry »

Панельна секторна антена Fa-20 (18-22 dBi)

З дозволу  Володимира (VBM), передруковуємо його опис конструкції панельної секторної антени FA-20, яка не зважаючи на простоту конструкції, продемонструвала високу продуктивність і надійність.

1. Вступ

Оригінальний опис конструкції від автора знаходиться за адресою http://sterr.narod.ru/wifi/fa20.htm. Опис від Володі - http://vbm.lan23.ru/wifi/fa20.html. Про цю конструкцію можна знайти дуже багато позитивних відгуків в мережі, але при цьому наголошується, що дуже велике значення має точність виготовлення, а особливо це стосується вібраторів і кріпильних отворів рефлектора. Також велике значення має дотримання відстані між рефлектором і вібраторами. Обов’язково дотримуєтесь вказаних розмірів, це дозволить досягнути найбільшої ефективності роботи антени.

2. Конструкція

Дана  панельна Wi-Fi антена складається з чотирьох конструктивних елементів: рефлектора (1), вібраторів двох типів (2, 3) і з’єднувальної шини (4), яка служить для з’єднання вібраторів:

Рефлектор

Вібратори

Автор оригінального конструкції, Sterr, рекомендує використовувати для вібраторів харчову жерсть, VBM виготовляв ці елементи з двостороннього фольгованого текстоліту.

3. Матеріали

Для саморобної Wi-Fi панельної секторної антени нам знадобляться:

1. Односторонній  фольгований текстоліт (для рефлектора)

2. Двосторонній  фольгований текстоліт (для вібраторів)

3. Смужка  латунної або мідної фольги (для  шини)

4. Алюмінієвий  кутик 25х25 мм

5. Заклепки.

6. F-коннектор

4. Виготовлення

Перш  за все потрібно виготовити “корито” рефлектора, який є найважливішою частиною Wi-Fi антени даного типу. Для цього вирізаємо за кресленнями прямокутник з фольгованого текстоліту 490×222 мм для дна, розмічаємо (кернити краще всього з боку фольги) і свердлимо отвори діаметром 2,5 мм під стійки для вібраторів, лудимо їх. Після цього, виготовляємо борти відповідного розміру з алюмінієвого кутика 25х25 мм, і кріпимо їх заклепками зі зворотного боку рефлектора:

Заготовки

Для точної розмітки найкраще користуватися штангенциркулем

Прикріплюючи куточки заклепками закріпіть також їх кутики.

Після збірки “корита” рефлектора Wi-Fi антени його можна трохи підсилити, проклеївши куточки зі зворотного боку монтажним скотчем, а вертикальні шви склеїти двокомпонентним епоксидним клеєм:

Підсилення  конструкції

Володя  придумав оригінальну технологію виготовлення вібраторів для саморобних Wi-Fi антен з склотекстоліту, фольгованого з двох сторін. Перевага даного методу в тому, що з однієї заготовки виходить два абсолютно однакових вібратори.

Спочатку  вирізаємо прямокутну заготовку з текстоліту:

Заготовка для виготовлення вібраторів

Далі  робимо наступне:

1. Вирізаємо  ножицями для металу прямокутники 1

2. Розділяємо  склотекстоліт на шари. Постарайтесь, щоб вони були однакової товщини

3. Робимо  прорізи по червоних лініях прямокутників 2 звичайними ножицями

4. Беремо  зламане полотно ножівки для  металу і прорізаємо по зелених  лініях прямокутників 2

5. Дрібним  наждачним папером акуратно зачищаємо  торці вібраторів

Готові  вібратори

В результаті отримуємо два вібратори ідентичних розмірів. Потурбуйтесь про те, щоб нефольгована сторона вібратора була гладкою, для цього можливо доведеться зняти шар скловолокна. Після цього свердлимо і лудимо отвори діаметром 2,5 мм під стійки.

Після виготовлення вібраторів необхідно  з латунної або мідної фольги виготовити шину (4), за допомогою якої пізніше з’єднаємо “хвости” вібраторів.

Всі елементи майбутньої Wi-Fi антени готові, можна приступити до складання. Для цього потрібно знайти дистанційну прокладку під вібратор. Її товщину підбирайте так, щоб сумарна товщина текстоліту і прокладки давала відстань 6 мм між рефлектором і фольгою вібратора.

Для встановлення вібраторів найкраще використовувати  рівний товстий мідний дріт діаметром  близько 2 мм. Нарізаємо його на невеликі шматки, припаюємо їх до отворів “корита”. Потім, підклавши дистанційну прокладку поряд зі стійкою, припаюємо один край вібратора, потім аналогічно - інший, заздалегідь перемістивши прокладку. Позбудьтесь зайвих частин стійок, використовуючи для цього гострозубці. Не забувайте, що вузькі вібратори потрібно ставити ближче до країв, ширші - в центрі.

Складання Wi-Fi антени

Після встановлення вібраторів закріплюємо  коннектор на “кориті” майбутньої Wi-Fi антени і сполучаємо “хвости” вібраторів за допомогою шини, акуратно пропаюючи їх, потім припаюємо центральну жилку коннектора до шини.

5. Встановлення

Найпростіше кріпити саморобну Wi-Fi антену до бруска, просвердливши отвори в “кориті” між центральними вібраторами, і прикрутивши її за допомогою шурупів або гвинтів. Якщо плануєте закріплювати антену на трубі, то краще прикріпити заклепками до антени із зворотного боку рефлектора алюмінієвий куточок завдовжки близько 30 см, потім прикріпити куточок до щогли за допомогою хомутів або стягувань.

Дякуємо учасникам форуму за надану інформацію.

Wifi на вулицях Львова

Розподіл точок доступу по вулицях:

Чомусь був впевнений що wifi точки доступу найчастіше трапляються в околі найдовших вулиць. Шевчиенка, Городоцька, Пасічна, Виговського, Володимира Великого мали б тримати першість. Проте центр таки центровий.
Отже перші двадцять місць

Як бачимо в першій десятці йдуть коротенькі Валова і Вірменська, а Виговського навпаки на скромному восьмому місці.

Виготовлення саморобної банкової wifi антенни

Якщо вам потрібно налагодити стабільний звязок з провайдером вай фай інтернету в зоні слабкого сигналу, а  ваш бюджет не дозволяє вам купити фірмову направлену антенну доларів за 200 - то ця замітка для вас. Дійові особи - львівський провайдер інтернету Моноліт, два хакера з радіотехнічною і айтішною освітою, півлітрова банка консервованих ананасів, двісті грамова банка горошку, usb wifi модем DWL-1100,  50 омний коаксіальний кабель і коннектори від старої коаксіальною інтернет мережі. Трішки теорії простою мовою: Банкова антенна являє собою металічний циліндр-хвилевід, шириною в приблизно кілька довжин хвиль, відкритий з однієї сторони, де в нього заходять радіохвилі і замкнений з іншої сторони де радіохвиля відбивається і повертається хвилеводом назад. Встановивши в певному місці, де найбільша концентрація хвиль, диполь - звичайний металевий штирьок - можна збирати радіохвилі на нього, а потім відводити їх на вай фай приймач. Розміри циліндра, штирька і місце де встановлювати штирьок можна розрахувати на якомусь з онлайн калькуляторів для банкових антенн, мною був використаний оцей>>.
Read the rest of this entry »

Побажання до покращання сайту

В комментах до цього посту можна залишити свої побажання засновникам та розробникам на тему покращення цього ресурсу.

Wi Fi у Львові на карті Яндексу

Синій маркер пересовується мишкою. Виставте маркер мишкою в місце на карті яке вас цікавить і натисніть кнопку - показати сусідів.

обережно, може на пару хвилин підвісити ваш компютер

00:1C:F0:C9:11:11

Точка з такою мак адресою була виявлена в таких місцях ..
Read the rest of this entry »

dlink

Існує 200 wifi точок доступу з таким іменем ..
Read the rest of this entry »

Перший звіт.

За три дні двома хантерами впольовано близько восьмисот точок доступу, Накрито відсотків 30 сихова і Патона, і трішки центр. Завдання мінімум - до кінця тижня більше тисячі  координат точок доступу.

Test

test

Read the rest of this entry »